1. Основні вимоги:
– формат основного документа – doc, docx;
– шрифт – Times New Roman 14-го кегля (всі елементи);
– міжрядковий інтервал – 1,5;
– поля документа: ліворуч – 25 мм; решта – 20 мм;
– обсяг основного тексту – не менше 6 сторінок;
– переноси не застосовують;
– вимоги щодо подання формул, рисунків, таблиць можуть бути визначені окремо в процесі подання матеріалів.
2. Вимоги щодо структури статті та її елементів:
– обов’язковими елементами статті є: шифр УДК (визначають фахівці бібліотек), відомості про авторів, назва, анотація з ключовими словами, основний текст, списки посилань;
– переклад елементів статті на англійську мову (з англійської, якщо статтю підготовлено англійською мовою), крім відомостей про авторів, здійснюють або перевіряють фахівці редакції;
– у відомостях про авторів зазначають електронну пошту як мінімум для одного з авторів, якого визначають інші автори як контактну особу, а в разі подання одноосібної статті автор зазначає свою електронну пошту; такі відомості підлягають опублікуванню.
3. Вимоги щодо назви.
Назва статті має відповідати її змісту, складатися не більше, ніж із 10 слів, не повинна містити абревіатур, крім (за потреби) загальноприйнятих. Не можна починати статтю зі слів щодо, до питання і т. ін.
4. Вимоги щодо відомостей про авторів.
Відомостями про авторів є:
– ім’я, по батькові, прізвище (повністю);
– науковий ступінь, вчене звання (за наявності);
– місце роботи (організація повністю), назва підрозділу (кафедра, лабораторія, відділ і т. п.); посаду не зазначають;
– ORCID (зареєструвати);
– e-mail автора як контактної особи.
Ці елементи повторюють для кожного автора (e-mail – мінімум для однієї особи).
5. Вимоги, що стосуються анотацій.
Анотація включає характеристику основної теми, проблеми об’єкта, мети роботи та її результати. У ній указують, що нового містить у собі подане дослідження порівняно з іншими, спорідненими за тематикою і цільовим призначенням. У загальному вигляді анотації мають надавати відповіді на такі питання:
– Що було зроблено?
– Чому Автор це робить?
– Що Автор отримав?
– Чому ці дані корисні та важливі?
Розрізняють звичайні та розширені анотації. При цьому розширена анотація повинна бути розгорнутою інформацією про зміст і результати дослідження, а звичайні – інформацією про основні ідеї та висновки дослідження.
Мови та обсяги анотацій. Мовою публікації подають звичайну анотацію (рекомендований обсяг – 500 друкованих знаків). Таку ж анотацію подають російською мовою, коли мовою публікації є українська або англійська, або українською мовою, коли мовою публікації є російська. Розширену анотацію подають мовою публікації для подальшого її перекладу фахівцями редакції англійською (коли мовою публікації є українська чи російська) чи українською (коли мовою публікації є англійська) мовами. Обсяг розширеної анотації має становити 1800–2000 друкованих знаків (без урахування транслітерації прізвища, ініціалів автора, перекладу назви дослідження та ключових слів), щоб після перекладу така анотація становила не менш як 1800 знаків, включаючи ключові слова, згідно з вимогами МОН України (п. 4 ч. 6 Порядку).
Структура анотацій. Анотація в загальному вигляді повинна мати таку структуру: прізвище, ініціали автора (усіх авторів, через кому), назва дослідження, текст анотації, ключові слова.
Прізвище, ініціали автора наводять у тій формі, як їх указано відповідною мовою у відповідному паспорті. За відсутності в паспорті англомовного написання використовують правила транслітерації, наведені в таблиці транслітерації українського та російського алфавіту латиницею тут.
Текст розширеної анотації повинен містити такі структурні елементи (у тексті вони спеціально не виокремлюються):
1) предмет, тему, мету роботи;
2) метод чи методологію дослідження, відомості, що свідчать про актуальність та наукову новизну роботи;
3) основні результати дослідження;
4) галузь застосування, практичне значення роботи;
5) висновки.
Виклад тексту анотації. Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним, інформативним, змістовним, структурованим.
У тексті слід уживати синтаксичні конструкції, притаманні мові наукових і технічних документів, уникати складних граматичних конструкцій; застосовувати стандартизовану термінологію. Необхідно дотримуватися єдності термінології в межах анотації.
Скорочення та умовні позначення, крім загальновживаних у наукових і технічних текстах, застосовують у виняткових випадках або дають їх визначення при першому вживанні.
У тексті анотацій слід уникати слів автор, стаття і т. п., доцільно застосовувати безособову форму викладення, використовувати слова досліджено, розглянуто, доведено, визначено й т. п.
Ключові слова. Наприкінці кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображати поза контекстом основний зміст наукової праці; вони мають бути конкретними у своїй предметній області, змістовними та унікальними. Кількість ключових слів становить від 5 до 10. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.
Якість анотацій. Відповідальність за якість підготовки анотацій (крім літературного редагування і перекладу розширених анотацій, що здійснюють фахівці редакції) покладається одноосібно на авторів. З метою прискорення роботи редакції над рукописами статей та забезпечення правильності перекладу розширених анотацій дозволяється подання до редакції уже перекладених анотацій, при цьому переклад належним чином засвідчується.
У випадку, коли анотації підготовлено із грубими порушеннями встановлених вимог, публікацію результатів дослідження може бути затримано редколегією до усунення автором допущених порушень, про що йому повідомляється в письмовій чи усній формі негайно після їх виявлення.
6. Структура основного тексту.
Структура тексту оригінальної статті як теоретико-практичного дослідження має містити такі елементи, назви яких виділяють на початку жирним шрифтом:
Постановка проблеми – постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;
Стан дослідження проблеми – аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення цієї проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; простий перелік прізвищ науковців не допускається;
Мета і завдання дослідження – формулювання мети, цілей статті (постановка завдання); метою дослідження не може бути дослідження саме по собі, має бути вказано на досягнення певного наукового результату, який буде отримано в процесі дослідження;
Наукова новизна дослідження – нові знання, які планується отримати під час цього дослідження;
Виклад основного матеріалу – виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
Висновки – висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі; вони мають бути органічно пов’язаними з назвою, метою та завданнями, проголошеною новизною дослідження.
Експериментальне дослідження повинне мати частково інші елементи замість Викладу основного матеріалу, а саме: Матеріали та методи досліджень, Результати досліджень, Обговорення результатів.
Структура тексту оглядової статті може бути іншою.
7. Оформлення посилань.
При написанні статті обов’язковим є посилання на авторів і джерела використаних або цитованих матеріалів. Такі посилання мають відповідати політиці протидії плагіату й оформлятись у тексті таким чином:
– всередині тексту повинні мати вигляд [1], [2–6], [7, с. 45];
– нумерація має йти за чергою їх згадування у статті;
– на всі джерела у списках посилань, який складається після основного тексту статті, обов’язково мають бути посилання в тексті.
Автори складають 2 списки посилань – згідно з ДСТУ 8302:2015 та за міжнародним стандартом.
Увага! Детальні вимоги щодо оформлення посилань.
Відповідальність за достовірність поданої інформації, використаних цитат, оформлення списку використаних джерел покладається на авторів.
Редколегія залишає за собою право відхиляти подані для публікації рукописи, які не відповідають програмним цілям видання, вимогам Міністерства освіти і науки України, містять плагіат, а також повертати матеріали авторам для виправлення виявлених помилок і доопрацювання, скорочувати та редагувати надані тексти.